Драконове дерево: де його побачити і чому воно вимирає

Ніщо не готує вас до масштабу. Світлини драконового дерева сплощують те, що насправді відбувається на плато Діксам, де тисячі цих дерев стоять розрідженими шеренгами по вапняку — кожне як щільний зелений диск, що балансує на голому стовбурі. Вони здаються сконструйованими. Це не так, і вся суть саме у формі.

Для чого ця форма

Dracaena cinnabari належить до родини спаржевих — факт, який справді дивно тримати в голові, стоячи під одним із цих дерев. Стовбур росте без розгалужень, доки дерево не зацвіте, і тоді крона розділяється навпіл. Дерево цвіте знову, і кожна гілка розділяється знову. Повторіть це протягом століть — і отримаєте ту крону, яку бачите: сотні кінцевих гілок, зібраних так щільно, що вона читається як суцільна поверхня.

На острові з дуже малою кількістю опадів ця крона виконує дві функції. Вона перехоплює мусонний туман, що котиться через плато, конденсуючи його на воскових листках, які відводять воду гілками до стовбура й до кореневої зони. І вона затінює власне коріння від сонця, яке інакше висушило б тонкий шар ґрунту. Фактично дерево — це і власна система зрошення, і власна парасолька.

Зазирніть під крону — і зазвичай побачите невелике коло зеленішої та густішої рослинності, ніж навколо. Це мікроклімат дерева, і він прихищає інші ендемічні рослини, які не вижили б на відкритому плато.

Де їх справді побачити

Для більшості відвідувачів відповідь — Фірміхін. Він лежить на плато Діксам у внутрішній частині острова, і саме тут зберігся найгустіший масив дорослих дерев з усіх, що лишилися. Майже кожен оператор прокладає маршрут через нього, зазвичай із ночівлею в наметах поруч, і причина затриматися, а не просто проїхати повз, — світло: опівдні крони читаються пласкими силуетами, а на світанку й надвечір стають надзвичайними.

За межами Фірміхіна дерева радше розсіяні, ніж зібрані в масиви. Хомхіль на північному сході поєднує їх із пляшковими деревами та ладаном на плато над природною водоймою. Поодинокі екземпляри стоять уздовж дороги, що піднімається на плато Діксам, а дороги в глибині острова проходять повз гайки по кілька десятків дерев. Якщо вам потрібна густота — їдьте у Фірміхін. Якщо хочете одне дерево на тлі неба — краще краї плато.

Смола

Надріжте кору — і дерево кровоточить. Сік окиснюється з прозорого до темно-червоного за кілька хвилин і застигає крихкими багряними кульками, які можна зішкребти.

Це і є драконова кров — і саме через неї острів узагалі згадується в античних джерелах. Нею торгували із Середземномор’ям і через Індійський океан значно понад дві тисячі років, використовуючи як пігмент, лак, косметичний засіб і ліки. Сокотрійські родини досі збирають її в невеликих кількостях, і вам пропонуватимуть її в Хадібо та на придорожніх зупинках.

Торгівля становить лише частку від колишньої, і смола, яку ви купуєте, — це радше сувенір, ніж товар. Купівля невеликої кількості підтримує родини, які її збирають. Самостійне надрізання дерева — ні, і про це не мало б бути потреби казати.

Те, що більшість путівників оминає

Ці ліси нездорові, і стверджувати інше було б нечесно.

Дерева, які ви фотографуєте у Фірміхіні, старі. Проблема в тому, чого там немає: молодих. Сіянці проростають — і їх з’їдають кози. Тиск випасання на плато настільки сильний, що відновлення відбувається переважно там, куди тварини не дістануться: на скельних карнизах і в розколинах, а такий розподіл не здатен підтримувати ліс.

Поверх цього накладається клімат. Острів висихає, а мусонний туман, від якого залежать дерева, приходить дедалі менш надійно. Циклони «Чапала» і «Мег» у 2015 році знищили дорослі дерева повністю, і оцінки МСОП неодноразово вказували на зростання інтенсивності циклонів як на загрозу, якої не здатен витримати вид, що росте й відтворюється повільно.

Матеріали ЮНЕСКО і МСОП із цього питання є публічними, докладними й вартими прочитання перед поїздкою. Вони змінюють те, на що ви дивитеся. Масив драконових дерев — не позачасовий краєвид. Це популяція з демографічною проблемою, сфотографована в момент, коли вона ще вражає.

Природоохоронна робота триває. Обгороджені ділянки, куди не потрапляють кози, справді дають сіянці, які виживають, і створено громадські розсадники. Чи вдасться масштабувати це до розміру проблеми — питання відкрите.

Практичні нотатки

Дерева ростуть на висоті, здебільшого приблизно від 300 до 1500 метрів, а отже, на плато прохолодніше й вітряніше, ніж на узбережжі. Візьміть із собою додатковий шар одягу, навіть якщо весь день провели на рівні моря в шортах.

У Фірміхіні немає ані вхідної брами, ані квитка в тому вигляді, як ви могли б очікувати. Доступ — через вашого оператора, а збори на користь громади, де вони застосовуються, зазвичай уже входять у ціну пакета. Уточніть це, а не припускайте.

Для зйомки об’єктом є крони, а світло вирішує все. Опівдні воно сплощує їх повністю. Ранковий туман на плато — той кадр, якого прагне більшість, і жодного конкретного дня він не гарантований.

Не лізьте на них. Таке трапляється, це видно на світлинах, і це шкодить дереву, якому знадобилися століття, щоб досягти такого розміру.

Як це вписується в поїздку

Фірміхін природно лягає в середину стандартного маршруту, зазвичай у парі з каньйонами під плато. Якщо ендемічна флора — ваша головна причина приїхати, а не зупинка дорогою, скажіть про це, коли надсилаєте запит: різниця між тим, щоб побачити дерева, і тим, щоб по-справжньому побути серед них, — це питання розкладу, і його легше вирішити до того, як маршрут зафіксовано, ніж після.

Поїздки, побудовані навколо періоду цвітіння, є в наших експедиційних пакетах, а ширша ендемічна історія, включно з пляшковими деревами й видами ладанних дерев, проходить через ендемічну флору.

Що росте поруч

Драконове дерево збирає всі світлини, але це лише один ендемік серед багатьох, і плато стає зрозумілішим, щойно ви можете назвати його сусідів.

Пляшкове дерево, Adenium obesum socotranum, — друге, яке ви не проґавите: набряклий сірий стовбур, схожий на стос оплавлених свічок, увінчаний яскраво-рожевими квітами в місяці цвітіння, — і нерідко він росте просто з голої скелі. Воно запасає воду в цьому стовбурі — саме тому й тримається на скельній стіні там, де більше ніщо не втримається.

Ладан росте тут у вигляді кількох видів, які не трапляються більше ніде: дерева Boswellia чіпляються за схили під кутами, які здаються помилкою. Ладаном Сокотри торгували разом із її смолою, і деякі з цих видів нині налічують дуже малу кількість особин.

Є ще огіркове дерево, Dendrosicyos socotranus, — єдиний вид у родині гарбузових, що росте деревом. Воно схоже на щось намальоване дитиною, якій розповіли, що таке дерево, але яка ніколи його не бачила.

Приблизно третина видів рослин Сокотри не росте в дикій природі більше ніде. Саме ця цифра — причина, чому архіпелаг є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО, і її варто носити із собою по плато: більшість того, що у вас під ногами, має так само вузький ареал, як і дерево над головою.

Кілька слів про назву

Ви побачите, що дерево острова називають просто драконовим деревом, і драконові дерева ви знайдете на Канарських островах, у Марокко та деінде в регіоні. Вони родичі, а не одне й те саме. Dracaena cinnabari належить лише Сокотрі.

Назва походить від смоли, а не від дерева. Середньовічні й античні джерела описують драконову кров як загуслу кров дракона і слона, що загинули в бою, — історія значно краща за деревний сік, і ціні вона аж ніяк не шкодила.